Сьогодні видання "Економічна правда" опублікувало матеріал, у якому йдеться про нібито нестачу 200 млрд грн у державному бюджеті України на виплату зарплат військовим наприкінці року. Згідно з цією інформацією, виплати перебувають під загрозою. Втім, у Міністерстві фінансів спростували цю заяву, запевнивши: українські військовослужбовці отримують і надалі отримуватимуть заробітну плату в повному обсязі та згідно з графіком. Необхідні кошти передбачено у державному бюджеті на 2025 рік.
Щоб з’ясувати, яка ситуація з фінансуванням військових виплат є насправді, чи існує реальна загроза їх скорочення, а також звідки держава планує залучати необхідні кошти, From-UA звернулося за коментарем до політолога-міжнародника, співзасновника та президента Першого добровольчого мобільного шпиталю (ПДМШ) Геннадія Друзенка.
— Оскільки ми вже 11-й рік на війні добровольцями, то держава як не платила нам, так і не платить. А ті 10 чоловік, які отримують зарплату від благодійників, — отримують її без затримки, хоча вона значно менша за армійські зарплати.
Те, що ми чуємо від наших побратимів у погонах — поки що платять, хоча й з затримкою. Із цих коштів, на жаль, військовим доводиться покривати купу витрат: починаючи від ремонту сумнозвісних “корчів”, тобто волонтерських авто, і закінчуючи в деяких підрозділах відкатами командирам за будь-що.
Відповідно, поки що питання не стоїть, поки що воно не є критичним і нагальним.
Але як працює бюджет? У тебе є певні бюджетні статті, і в кінці року бюджет може закінчитися передчасно. Саме в цьому може бути загроза. Наскільки я розумію, бюджет розраховувався з огляду на те, що західна допомога триватиме більш-менш у тих самих обсягах, в яких вона тривала досі.
Ми розуміємо, що з Америкою — точно мінус. Ми розуміємо, що так більше не буде, бо Трамп чітко свої лінії окреслив: у них у самих купа клопоту, і всі живуть коштами Америки. Європа, швидше за все, якщо зараз тарифна війна не закінчиться, теж буде зменшувати допомогу, оскільки економіка увійде в рецесію.
І саме оця звичка жити чужим коштом може зіграти з нами дуже злий жарт, бо насправді економіка у нас досі не стала економікою воєнного часу. Гроші є на будь-що, а армія досі не є в пріоритеті.
Якщо не помиляюсь, третина бюджету йде на армію, а всі соціальні статті досі перекриваються західною допомогою. І саме в цьому — загроза. Я не знаю конкретних цифр, напевно, “Економічна правда” їх наводить, але логіка така: якщо потоки західної допомоги значно “пересохнуть”, то нам доведеться або залишити наших захисників без винагороди — тобто зарплат і бойових доплат, або суттєво змінити філософію бюджету. Тобто: все — для фронту, а решта — за залишковим принципом.
Але тоді доведеться затягнути паски, і це суперечить передвиборчій логіці, в якій досі живе уряд — щоб нікого не образити і щоб усі потім проголосували за чинну владу. А тоді вже доведеться обирати: подобатися чи виживати.
— У перспективі — чи мають зростати виплати військовим, і до чого вони мають дорівнювати? Чи має бути якась окрема сума, яка б забезпечувала їм реабілітацію, нормальне життя тощо?
— Ми говоримо про виплати — тобто зарплата плюс усі надбавки: бойові, доплати за звання тощо. Це одне, і вони достатньо високі — значно вищі, ніж середня зарплата по ринку. Головне, щоб цих зарплат нашим захисникам, військовослужбовцям — і солдатам, і офіцерам — вистачало на себе, на сім’ї, на здоров’я. Бо на сьогодні значна частина цих виплат іде на те, що мала б забезпечувати держава — від ремонту авто до так званих снарядів.
По суті, це не зарплата, а виплата приватного підприємця, який має сам себе забезпечити. І це дуже несправедливо.
Потім потрібно дати серйозний бій корупції в армії. Бо коли з тебе вимагають за все — за вихідні, за поїздку на похорон до мами, за довідку по УБД — знов-таки, не у всіх частинах, але все частіше й частіше це з’являється. Я це чую від бійців.
Ми робимо командирів мільярдерами, чи ми дійсно платимо гідну винагороду нашим захисникам? Тобто тут знову маємо різницю між формальними цифрами, які надходять на картку, і тим, що реально залишається як зарплата — на себе, на сім’ю, на іпотеку тощо.
І друге питання — це так звані виплати за поранення або за смерть бійця. Вони солідні, більш-менш конкурентні, але їх, знову ж таки, мають виплачувати швидше.
Скільки у нас загиблих досі рахуються безвісти зниклими? Я думаю, більше половини. Бо, на жаль, росіяни наступають, тіла не знаходять — нема тіла, нема діла. Немає тіла — немає виплат, немає підтвердження смерті. І це, знову ж таки, страшенно несправедливо.
Коли побратими бачили й можуть свідчити, що солдат загинув — 13 млн родичам належить виплатити чи ні? Вони залишилися без годувальника, часто без основного джерела доходу.
Тобто цифри — нормальні, і ще довго будуть нормальними. Але питання в тому, як їх отримати, скільки реально отримає наш захисник на себе і на сім’ю, а не скільки відзвітував уряд. От тут і заритий собака.